Історія

Хімічний факультет – один з найстаріших в Дніпропетровському університеті. Хоча офіціальною датою заснування факультету є 1933 рік, підготовка спеціалістів-хіміків ведеться в університеті з перших днів його заснування (1918 р.). Пропонуємо Вам невеликий екскурс у історію кафедр хімічного факультету.

Кафедру неорганічної хімії очолював один з ініціаторів створення Дніпропетровського університету та безпосередньо хімічного факультету, видатний вчений-хімік проф. Л.В. Писаржевський (1871-1938), згодом – академік АН СРСР, лауреат Ленінської премії. Він добре знаний у науковому світі, як один із основоположників електрохімії, засновник наукової школи із фізичної хімії в Дніпропетровську.

Л.В. Писаржевський О.І. Бродський Ю.М. Лошкарьов 

Пізніше на чолі кафедри тривалий час працювала його учениця та найближчий соратник проф. М.А. Розенберг, яка розвивала ідеї вчителя. Першим завідувачем кафедр фізичної, органічної та аналітичної хімії був проф. Г.Ю. Тимофеєв, спеціаліст із теорії розчинів. Пізніше кафедру аналітичної хімії очолювали професори А.М. Занько та В.Ф. Стефановський, які розвивали фізико-хімічні методи аналізу. На чолі кафедри фізичної хімії у передвоєнні роки стояли доц. О.І. Бродський (1895-1969), один із найвидатніших фізико-хіміків України, згодом директор інституту фізичної хімії АН УРСР, академік, Герой Соціалістичної праці; доц. В.А. Ройтер (1903-1973), відомий спеціаліст у галузі розчинів та теорії каталізу, пізніше – академік; член.-кор. АН УРСР проф. В.С. Фількенштейн (1896-1937), який проводив дослідження з електрохімії неводних розчинів. Дослідження науковців кафедри та факультету в той період тісно пов’язувались із тематикою Інституту фізичної хімії, який працював у Дніпропетровську.

Під керівництвом О.І. Броського велись піонерські дослідження з хімії ізотопів, вперше в СРСР та Європі одержано важку воду (1934), розроблялась теорія розділення сумішей методом термодифузії. У 1918 р. завідувачем кафедри органічної хімії став видатний вчений – фізико-хімік, автор відомих законів перегонки рідких сумішей проф. Д.П. Коновалов (1856-1929), пізніше – академік АН СРСР.

Після його від’їзду до Петрограда кафедру очолювали проф. Ю.В. Коршун та проф. Ф.І. Березовська, учениця Л.В. Писаржевського. Наукові та педагогічні ідеї Л.В. Писаржевського, Д.П. Коновалова, О.І. Бродського та ін. зазначених вчених забезпечили високий рівень науково-дослідних робіт, визначили тематику та стиль наукових досліджень кафедр хімічного факультету у довоєнні та перші повоєнні роки. У післявоєнні роки кафедру аналітичної хімії очолювали доц. Б.Є. Резник, проф. В.Т. Чуйко, відомий спеціаліст у галузі співосадження, проф. Л.П. Циганок; сьогодні кафедрою завідує академік АН вищої освіти України, заслужений діяч науки і техніки України, проф. Ф.О. Чмиленко, фахівець із пробопідготовки та теорії аналітичного сигналу. На чолі кафедри неорганічної хімії тривалий час були доц. О.П. Бринза, проф. Ф.О. Тулюпа, проф. В.Ф. Варгалюк.

Кафедрою фізичної хімії у 1970-1990-і роки керував академік АН вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, проф. Ю.М. Лошкарьов (1939-1998). Ним були започатковані дослідження процесів електроосадження металів та впливу поверхнево-активних речовин на електродні процеси. В 1988 році при кафедрі організована науково-дослідна лабораторія електроосадження металів, що входить до переліку провідних антикорозійних лабораторій світу. Розроблені на кафедрі ефективні процеси електролітичного цинкування та міднення використовують понад 100 промислових підприємств України та країн СНД. Після смерті Ю.М. Лошкарьова кафедрою завідував доц. В.І. Коробов, фахівець із захисту металів від корозії та комп’ютерного моделювання електрохімічних систем. До недавнього часу кафедру очолював відомий спеціаліст у галузі електрохімії металів, академік АН вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, проф. В.Ф. Варгалюк. Колектив кафедри органічної хімії у 1950-1970-і роки очолював заслужений діяч науки УРСР, проф. М.С. Малиновський (1920-1992), відомий спеціаліст у галузі хімії епоксидних сполук та фізіологічно-активних речовин. Його монографія «Окиси олефінів та їх похідні» перевидавалася у далекому зарубіжжі.

   
М.С. Малиновський    

Сьогодні кафедрою завідує проф. С.І. Оковитий, який започаткував новий напрямок з комп’ютерного дослідження механізмів хімічних реакцій та спектральних характеристик органічних сполук. За понад 90 років кафедрами хімічного факультету підготовано близько 6 тисяч спеціалістів-хіміків. Серед них відомі вчені (чл.-кор. АН СРСР С.З. Рогінський, акад. АН УРСР В.А. Ройтер, акад. АН Молд. РСР О.С. Ляліков), керівники великих промислових підприємств (І.Н. Восвілов, І.В. Танський, С.С. Кошелюк), громадські та господарські діячі (Г.М. Сокуренко, Г.І. Булавка), передові педагоги, заслужені вчителі України (А.Х. Ляшенко, Н.А. Квятуовська, В.М. Шамрай, Т.М. Шеремет) та ін.